Таисия Повалий – Горлиця

Пару горлиць я в садок манила, Прилітати стала лиш одна. Де ж ти свою пару загубила, І чи є у тім твоя вина? Чом з твоєї пісні стільки смутку, Рвеш мою ти душу, не чиюсь. Не журися, горлице, голубко, Бо я з тобою зажурюсь. Горлице, голубко, все минетця хутко, Скоро знов повернеться весна, В ніч весняну яру знайдеш собі пару І не будеш більше ти одна. Пару горлиць я в садок манила, Що б і я у парі теж була. Щ ож мене, голубко сизокрила, Ти од так неждано підвела? Горлице, голубко, все минетця хутко, Скоро знов повернеться весна, В ніч весняну яру знайдеш собі пару І не будеш більше ти одна. Пару горлиць я в садок манила, Кликала, просила і вела, Тільки заманити не зуміла, Тільки догукатись не змогла. Горлице, голубко, все минетця хутко, Скоро знов повернеться весна, В ніч весняну яру знайдеш собі пару І не будеш більше ти одна.